“Жайворонки”– обрядове печиво з пшеничного борошна у вигляді булочок, що зовнішнім виглядом нагадують птахів.
У деяких регіонах була інша назва – “галіопи”.
Пекли їх на Благовіщення пресвятої Богородиці , бо саме на цей час прилітають бузьки, тому і говорять: “Бузько, бузько, на тобі галіопу, а мені – жита копу!”
Саме сьогодні учні 1-Б класу Ліцею №29 (класний керівник Лавренова Наталія Максимівна) і виготовляли цю обрядову випічку.
Жайворонки — обрядове печиво з пшеничного тіста, спеченого у вигляді булочок (коржиків), що зовнішнім виглядом нагадують пташок — «жайворонків», «голубів» («голубців» — згадував П. Чубинський), «галіопів» («галопів»), «сорок», «буслів», «куликів», «сорочачих вушок».
Жайворонків годилося випікати 22 березня по 40 штук і роздавати дітям, у день християнського свята сорока мучеників (Сорока святих) — покровителів птаства.
Жайворонків пекли в кожній родині, а також на продаж. Серед них, випечених в першій половині 1920-х у м. Харкові та губернії, зустрічалися такі, що виготовлені з пшеничного борошна, середнього розміру, близько 10 см завдовжки і понад 5 см завширшки, маленькі — 5 см завдовжки або плескуваті, або високі — близько 5 см заввишки.
На голові в них виступали гребінці, іноді пофарбовані червоною фарбою, а також груди й хвіст. Тісто для жайворонків розкочували качалочкою; один кінець розрізали ножем, мов хвіст у птахи, а на другому кінці робили голову з чубчиком і дзьобом. Замість очей — горошинку перцю. Крила робили з іншого шматка тіста, розкачавши так само валком. Ним обводили голову, перехрещували на спині й розрізували кінці, мов пір’я.
