Завершується знов навчальний рік,
купаючись в квітковому цвітінні.
Прощається з дитинством випускник,
кружляючи у вальсі на подвір’ї.
Летять літа, мов пташки полохливі.
Звучить прощальний дзвоник у стрічках.
Чомусь сльозинки котяться зрадливі,
а усмішка із сумом на вустах.
В минулому шкільні лишились дні
і перші, ніжні паростки кохання.
Чомусь кортіло швидше підрости
і ось лунає дзвоник уостаннє.
Попереду складний життєвий шлях.
Круті підйоми, спуски і пороги.
Штурвал життя тримаючи в руках,
упевнено злітай до перемоги!
Нехай чекають тисячі доріг,
до класу повертайся час від часу.
Шкільний зустріне з радістю поріг
під звуки незгасаючого вальсу.
