Ми живемо у чарівному краї – рідній Вінниччині. А чи знаємо ми, звідкіля наймення нашого міста? Скільки вулиць, яка їх назва, що вона означає?
Місцеві назви, мов ті люди! На світ приходять, зростають, мужніють, ідуть у вічність або забуття. Вони – літопис рідного краю. Тому ходімо їх тропою: з глибини віків і до сьогодення.
Люблю я вулицями міста нашого гуляти,
Читаючи їх назви на табличках.
Про що не знаю в татка запитати й фантазувати,
Є така у мене звичка.
На лавку у Шевченків парк прийду,
На все довкола споглядаю…
То пташечку на дереву гарнесеньку знайду,
То хмарку літачком я уявляю.
Колись, можливо, і Олесь маленьким,
Або Макаренко, гуляв собі, як я…
Збирав барвисте листя по алейках.
Ніхто й не знав, що буде видатним його ім’я.
Отак і я, за кроком крок ступаю,
Вдихаючи повітря рідної землі…
Можливо, досягну чогось і щось нове повідкриваю….
Відомі вінничани будуть прикладом мені.