Життя – це вічний вокзал, де розлучаються, зустрічаються, плачуть і радіють. І сьогодні, у першу суботу лютого, до вокзалу зустрічі з дитинством, шкільними роками зайдуть ті, хто нещодавно або дуже давно, отримав документ про закінчення школи.
Школа – це великий світ, у якому є два центри – Учитель та Учень. Саме учні і вчителі перетворюють звичайну будівлю у вируючий, гомінкий але сповнений доброти дім, де з кожним роком одні стають розумнішими, інші – мудрішими, а всі разом – близькими та рідними.
Тож нехай ця зустріч поверне вас у далекі часи юності, зігріє теплотою спогадів та усмішками шкільних друзів.
Роки шкільні так швидко пролетіли,
Нестримний час, мов птах, летить кудись.
Здається, вчора ми за парти сіли,
Аж глянь, вже сорок років пронеслись.
Оця сумна й весела кругла дата
Зібрала в дружнім колі знову нас
Для того, щоб змогли ми пригадати
Шкільний той безтурботний світлий час.
Згадаєм ми роки свого навчання,
Всіх вчителів, веселий дружній клас,
Юнацьке, несміливе ще, кохання
І тих, кого немає серед нас.
Згадаєм вчителів, з яких багато
Навічно відійшли у небуття,
Згадаєм тих, що вміли нас навчати
Складній науці з назвою «Життя».
У нас дорослі діти і онуки,
Час, мов ріка, нестримна кожна мить.
Даємо їм ази життя-науки,
Але й вони вже нас навчають жить.
Хоч ми змінились: постарілі, сиві,
Та дорога для кожного ця мить,
Хоч не такі, як в юності, красиві,
Юнацька іскра у серцях горить.
Хай ця іскринка не погасне з часом,
В життєвих буднях, в радості й біді,
Й назавжди ми залишимося класом
Веселим й дружнім, як були тоді.
Цю зустріч не забудем ми ніколи.
Хоч стільки ж років у житті пройде,
Та знов до класу рідного й до школи
Нас юності стежина приведе.